Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дубинкой лёгкою ты мне
По голове пустой отвесил,
Я нынче словно на коне,
Чуть сохраняю равновесье.
Меня избили сто чертей
Как раз намедни, перед этим,
А я напел им сто песней,
Да так, что даже не заметил.
Там, куда ты меня послал,
Есть также выход после входа,
Зачем дубинкой вразумлял
И бил под дых меня, урода?
Зачем размахивать ключём,
Когда замков не знают двери,
Не думаю я ни о чём,
Достаточно того, что верю. Комментарий автора: Дима, спасибо! Вот это настоящая хлесткая пародия, которая тем не менее написана именно с позиции доброжелательности. Что чувствуется. Такие пародии необходимы, чтобы авторы не расслаблялись и не залетали так уж далеко в своих фантазиях за рамки здравого смысла.
искатель
2017-10-04 11:32:39
Дмитрию бис и браво!
Антоновна
2021-06-23 14:12:54
Думать надо! Пусть все мысли будут от Бога! И слова тоже... Благословений!
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
