Мы сегодня пред Богом предстанем,
Как прожили истекший мы год,
На себя мы, как в зеркале, глянем,
И увидим, какой был наш плод
Я б не видел холодных, раздетых,
Ни голодных, больных и хромых
Если б Дух Твой в меня не вселился,
Не имела б поступков благих.
Новый год — это чистый листочек,
дело славных, Божественных рук,
Начинаем писать в первых строчек,
Как Христос искупил нас от мук.
Дай Господь, пребывая с Тобою,
Заполнять этот чистый листок
Твоей искренной, верной любовью
И вносить туда тысячи строк.
Книгу Библию ты нам оставил,
Помоги в нее чаще вникать,
И молиться Тебе постоянно
И с Тобою в любви пребывать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
