И сеющий и жнущий возрадуются вместе
Увидев в небе чистом Христа с Его Невестой
И радости той славной конца уже не будет
Вы слышите? Сегодня Христа примите люди.
Сердца свои очистив от всех земных пороков
Прислушаемся люди, мы к Божиим пророкам
Елеем Слова свыше заполним наши уши
Вы слышите родные? Спасти чтоб наши души
С любовью относитесь вы милые друг к другу,
А если кто в паденьи, подайте ему руку.
Примите Слово Жизни, Спасение примите
К Христа ногам пронзённым скорее приходите.
Уж нивы побелели и жатва уж в разгаре,
А кто-то всё по жизни бредёт в хмельном угаре
В табачных клубах губит и душу он и тело,
Скорей спешите люди свершать спасенья дело.
Спешите и пусть будет благословенье Божье
И с сеющим и с жнущим, да и с растущим тоже
И сеющий и жнущий возрадуются в небе
Растущий так же вкусит на браке Агнца хлеба
Спешите, время близко, грядёт Христос к Невесте
Спасителю Осанна мы будем петь все, вместе.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
